Форматування та розвиток комунікативної компетентності вчителя

В даний час набуває поширення концепція компетентнісного підходу в освіті, що є основою змістових змін по забезпеченню відповідності освіти запитам і можливостям суспільства періоду інформатизації і глобальної масової комунікації. З позиції компетентнісного підходу суттю освіти стає розвиток здібності до самостійного вирішення проблем в різних сферах і видах діяльності на основі використання соціального досвіду, елементом якого стає і власний досвід навчених. У системі безперервної освіти дорослих компетентність є однією з основних характеристик результативності освіти в ланцюжку понять «письменність – компетентність – культура – менталітет».

Вимоги щодо компетентнісного підходу в освіті детально описані в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, який затверджено Кабінетом Міністрів України в листопаді 2011 року.

Компетентнісний підхід – спрямованість навчально – виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загально предметна і галузева компетентності. Компетентність – набута в процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізуватися на практиці.

Але виховання  компетентнісної  особистості неможливе без компетентного педагога. Педагоги є однією із соціально – професійних груп, перед якою суспільство поставило два важливих завдання:

-         Збереження і примноження культурного надбання суспільства і цивілізації в цілому;

-         Соціалізація особистості на відповідальному етапі її формування.

На думку експертів в галузі освіти, загальні вимоги до педагога формуються наступним чином:

n  Висока професійна компетентність

n  Соціально – економічна компетентність

n  Комунікативна компетентність

n  Високий рівень професійної і загальної культури

Чільне місце в структурі діяльності вчителя належить комунікативному компонентові. Якщо вчитель надає своєму професійному мовленню відповідного значення, то у процесі його спілкування з учнями відбуваються позитивні зміни діяльності спілкування, характеру мотивів. Проблемі формування професійного мовлення вчителів присвячено чимало праць учених – мовознавців(Н.Бабич, Л.Мацько), дидактів, лінгводидактів(О.Мудрик, М.Вашуленко, В.Мельничайко та ін.)

Комунікативна компетентність включає в себе розвинене усне та писемне мовлення; володіння різними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами та прийомами міжособистісного спілкування, а також виконання вчителем правил культури мовлення та мовного етикету.

Відомо, що комунікація в професійній діяльності виконує три основних функції:

n  Комунікативну, що включає обмін інформацією

n  Інтерактивну, що допомагає організувати взаємодію

n  Перцептивну, яка відтворює процес сприйняття і формування образу іншої людини і встановлення взаємодії.

Критерії розвитку комунікативної компетентності повинні відповідати основним функціям і відтворювати наступні уміння:

-         Уміння вести вербальний і невербальний обмін інформацією

-         Уміння виробляти стратегію, тактику і техніку, взаємодію з людьми, організовувати їхню спільну діяльність для досягнення цілей

-         Уміння ідентифікувати себе із співрозмовником, розуміти, як ти сприймаєшся партнером  по розмові

-         Уміння бути толерантним , витриманим

-          Уміння створити потрібний позитивний емоційний фон в процесі навчання, який шляхом копіювання розвиває комунікативні компетенції учня

Комунікативна компетентність  учителя визначається такими складовими як:

- когнітивна(що спеціаліст знає з даного питання)

- Операційна( як спеціаліст реалізує свої знання на практиці)

- позиційно – ціннісна( як спеціаліст відноситься до даної сфери своєї діяльності)

Ці складники проявляються в професійній взаємодії вчителя з учнем, колегами, батьками, адміністрацією школи.

Культура мовлення виходить не з ситуативно продиктованих факторів мови, а з системи норм, достатніх для того, щоб забезпечити спілкування в будь-якій діалогічній ситуації з дотриманням мовного етикету.

Культура мовлення  педагога – дисципліна, не тільки професійної, але й етичної орієнтації: вчитель не може допускати мовленнєві огріхи, оскільки він є мовленнєвою особистістю і комунікативним лідером, сказане педагогом не лише запам’ятовується , а ще й багаторазово відтворюється. Саме тому і сьогодні актуальні слова К.Д.Ушинського «Мистецтво чудової розповіді зустрічається у викладанні нечасто не тому, що це мовленнєвий дар, а тому, що і обдарованій людині потрібно немало попрацювати, щоб виробити в собі можливості педагогічної розповіді». Цей недолік в діяльності педагога обумовлюється тим, що, озброєний теоретичними знаннями і основами методики, він не володіє педагогічною технікою, важливою складовою якої є мовлення.

Культура мовлення вчителя не тільки слугує одним із показників духовного багатства педагога, його культури мислення, але водночас є визначним засобом формування особистості. Якщо ми помічаємо манеру людини триматися, його ходу, його поведінку і за ними оцінюємо людину(інколи – помилково), то мова – більш точний показник її людських якостей, її культури.

Дуже важливим аспектом в даному випадку є володіння педагогом техніки мови – фундаментом культури мовлення, складовими якої є дикція, дихання, голос. Кожне слово повинно промовлятися чітко – головна вимога дикції. Нечітке, неграмотне мовлення -

неприємне,воно ображає наш слух , наші естетичні відчуття. І зовсім неприпустиме таке мовлення для вчителя.

Однак цей список слід доповнити однією із найважливіших комунікативних компетенцій учителя – професіонала – уміння володіти правилами мовленнєвого етикету. В ситуації педагогічного спілкування етикет відіграє дуже важливу роль, тому що мовлення не тільки «головна зброя професійної діяльності, а й зразок, свідомо чи підсвідомо засвоюваний, завжди в тій чи іншій мірі відтворюється учнями, а отже, «тиражується» і розповсюджується». Мовлення вчителя повинно стати для учнів «риторичним ідеалом» не тільки в плані дотримання мовленнєвих норм, але й виконання правил мовленнєвого етикету.

Комунікативна компетентність педагога є одним із компонентів його педагогічної культури. Корректність  у спілкуванні виявляється у визнанні співрозмовника як цінної особистості, в намаганні уникати ситуацій, які можуть бути для співрозмовника образливими. Різка критика не дає користі, оскільки заставляє людину оборонятися, викликає почуття образи. Таким чином, порушується контакт і важко говорити в цій ситуації про високий рівень ефективного навчання. Велике значення має орієнтація на учбовий діалог. Якщо він стає системним, то в учнів формується активне ставлення до оволодіння інформацією, знижується страх перед неправильним висловлюванням( оскільки помилка не дає негативної оцінки) і закріплюються добрі відносини з учителем. Інколи вчителі говорять на підвищених тонах, тим самим порушують правила мовленнєвого етикету. І як результат – погіршується самопочуття, здоров’я в першу чергу вчителя.

Педагогам, які є представниками мовленнєвої професії, важливо знати і використовувати правила мовленнєвого етикету і культури мовлення. Можна з упевненістю сказати, що педагоги, які відрізняються високим рівнем комунікативно – мовленнєвої компетентності, будуть мати більше шансів стати професійно успішними.

Таблиця доречного слововживання, що сприятиме підвищенню комунікативно – мовленнєвої компетентності

Так кажемо	Так доречно сказати
Батькі'вські збори	Ба'тьківські збори
Цікавий випа'док	Цікавий ви'падок
Користуватися довіднико'м	Користуватися дові'дником
Дробо'ве число	Дробове' число
О'знака	Озна'ка
Виконувати разо'м	Виконувати ра'зом
Черго'вий учень	Чергови'й учень
Запишемо число в зошиті	Запишемо дату в зошиті
Виключення з правил	Винятки з правил
Використовувати коректор(коректор- Особа, яка здійснює коректування)	Використовувати білило (білило-біла фарба)
Відкритий урок	Показовий урок
Усі бажаючі	Усі охочі
Відкрити зошит	Розгорнути зошит
Відкрити двері	Відчинити двері
Написати заяву	Скласти заяву
Встаньте	Підведіться
Підвести підсумки	Підбити підсумки
Здавати екзамен	Складати іспит
Поділити на групи	Об’єднати у групи
Перш за все	Передусім
Разом із тим	Водночас
Саме головне	Найголовніше
Сторінка 107	Сторінка сто сьома
Учнями неправильно виконано завдання	Учні неправильно виконали завдання
Давайте запишемо	Запишімо
Піти  за журналом	Піти  по журнал
Підкреслити за допомогою олівця	Підкреслити олівцем
Розвиваюча мета	Розвивальна мета
Діюча програма	Чинна програма
Хід уроку	Перебіг уроку
Вид уроку	Тип уроку (вид уроку зазначають тоді, коли урок проводять нестандартно. Тому в конспектах ця рубрика не є обов’язковою)

Література:

1.     Біляєв О. культура мовлення вчителя – словесника.

2.     Український правопис

3.     Омельчук С. Основні аспекти мовленнєво – методичної компетентності сучасного вчителя.

4.     Журнал «Дивослово»

5.     інтернетресурси