Виховання духовно багатої особистості, що може критично мислити,на уроках української мови та літератури

  

У  ХХІ столітті освіта зробила вже великий крок до особистісно орієнтованого навчання, метою якого є не сформувати і навіть не виховати ,а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в ній механізм реалізації особистості.

З огляду на те, що українська мова і література, як предмети державного значення, набули пріоритету, я вважаю, що саме вчителі української мови та літератури повинні бути головними творцями «освіченої творчої особистості». Що ж має зробити вчитель, аби учні не стали рабами масової культури? Як навчити їх розрізняти високохудожні твори і дешеві підробки під них? Як навчити учня обирати в книжковому морі лише ту продукцію, яка здатна збагатити, розширити духовні горизонти? Дані питання на перший погляд здаються риторичними, але ми повинні розуміти, що певні суспільні зміни як то: проголошення незалежності України, демократизація всіх сфер життя, формування нових суспільно-політичних інститутів, створення нової концепції школи-все це вимагає від вчителя –мовника звільнитися від накидання будь-яких догм та стереотипів, передавати учневі не заідеологізовану повноцінну інформацію, розвивати його розумові здібності, націлювати на самостійне здобуття знань. Щодня вчитель має вносити дивовижний світ слова в не менш дивовижний внутрішній світ учня.

В сучасних умовах, коли учень повинен виступати не скільки об*єктом, скільки суб*єктом навчання, від мене вимагається крім яскравої, захоплюючої подачі матеріалу, здійснення на уроці самостійної пізнавальної діяльності та активізації творчих здібностей учнів. Реалізація цих завдань пов*язана із застосуванням різних методичних прийомів і засобів навчання.

Помилково вважати, що духовно багату особистість можна виховати лише на уроках літератури. Я поставила за мету на уроках української мови виховувати духовне багатство. Щоб досягти цієї мети (як власне і будь-якої іншої) я реалізую такі завдання:

__Підбираю матеріал до теми з джерел усної народної творчості та художньої  літератури, як наприклад:

1)Вивчаючи односкладні речення у 8 класі, для диктанту з коментуванням вибрала речення лише з творів Л. Костенко

       Там сходить сонце,слово і люди

       А мені ж, може,просто хочеться щастя.

2)При вивченні однорідних членів речення даю для роботи прислів*я і приказки, що не тільки сприяють засвоєнню матеріалу, а й сприяють розвитку національної свідомості учнів.

      Сонце, земля і вода-найперші годувальники.

      Кує не молот,а коваль.

      Голка мала,проте колюча.

      Пшениця і вдячність родять на доброму грунті.

__На уроках розвитку зв*язного мовлення для переказів, аудіювання , читання мовчки підбираю матеріал, який не тільки містить потрібні для засвоєння певної теми тези, а багатий загальнолюдськими цінностями. Наприклад, для читання мовчки пропоную текст «Бог і квіти», в якому крім загального сприйняття тексту учні осмислюють поведінку тієї чи іншої квітки, роблячи висновки, тим самим вчаться критично сприймати матеріал.

__Навчаю дітей читати словники не тільки для того, щоб знайти відповідь на поставлене питання, а й для естетичного задоволення. Так, за півроку учні почали зацікавлюватися тлумачним словником та фразеологічним словником, де відшукують інколи зовсім несподіваний матеріал. Я вважаю, що розширюючи словниковий запас, учні самостійно, без нав*язування з мого боку, розширюють світ внутрішній, світ духовного багатства.

Доречно згадати легенду про людей, які, вирушаючи з рідного краю, беруть з собою грудочку землі, частину історії, та мову. Я вважаю, що чим більший лексичний склад мови учня, тим ширшими будуть його пізнання у всіх галузях науки і тим освіченішим він стане.

Уроки української літератури-більш широкий простір для роботи з виховання духовного багатства і критичного мислення.

Проблемою багатьох вчителів старшого покоління є те, що вони працюють за давно складеною схемою, при роботі  з художніми творами, а саме: детальне ознайомлення з творчістю письменника, подання критичного матеріалу до тексту, читання самого тексту, визначення теми і ідеї твору, аналіз.

Я вважаю, що літературу потрібно вивчати як мистецтво слова, а не як сухий предмет, як наприклад, математику. Так само, як театр, музей, художня виставка, література повинна виховувати духовне багатство в дитині, а не повторювання нав*язаного критичними статтями.

Я вважаю, що сьогодні при вивченні художньої літератури головне-опанування учнями тексту, тому що критичний матеріал-це нав8язування розуміння, а не саме розуміння. Саме тому на уроках літератури всі учні читають тексти(чи то вірш, чи то оповідання) з олівцем в руці. Це крім естетичної насолоди(адже учень збагачує свою мову) дає краще розуміння тексту(адже учні, читаючи текст, відразу відмічають художні деталі, епітети, порівняння, кольорову гамму і т. д.), що в подальшому полегшує критичне осмислення прочитаного.

Чи не найважливішим завданням для мене є на уроках літератури розвивати критичне і логічне мислення учнів,бо лише особистість, яка має навички такого мислення, може швидко зорієнтуватися у різних ситуаціях сучасного життя, зробити правильний крок, прийняти правильне рішення.

В.О.Сухомлинський зазначав, що мислення дитини починається зі здивування. Але як викликати здивування у сучасного учня? Я намагаюся проводити паралелі між текстом виучуваного твору і з художнім фільмом чи взагалі з випадками з сучасного життя. Як не дивно, але це спрацьовує: учні краще розуміють твір, якщо час літературний стає їм ближчий. Під час вивчення творів учні повинні характеризувати героїв. Ось тут я зосереджую увагу учнів на художніх деталях. Зацікавлення художніми деталями активізує мислення.

Наступний крок до розвитку критичного мислення в учнів - це робота із схемами . Наприклад, при вивченні твору «Дорогою ціною» М Коцюбинського учні складають схеми до характеристики Соломії та Остапа; а при вивченні творчості В. Винниченка на уроці літератури рідного краю учні, користуючись підготовленими матеріалами, складають опорні схеми – порівняння «Винниченко – письменник» та «Винниченко – політик».

Ні для кого не секрет, що далеко не кожен випускник школи володіє критеріями оцінки художнього твору і здатен, користуючись набутими у школі знаннями і досвідом, примножувати свій інтелектуальний і духовний потенціал. Під час роботи, виконуючи головну задачу – виховання духовно багатої особистості, що може критично мислити – я намагаюся виховати в учнів естетичний смак, сформувати систему загальнолюдських цінностей та виробити в учнів здатність застосовувати свої знання в житті.