В. Сухомлинський сказав : « Духовний зв’язок прийдешнього та минулого поколінь, пронизаний любов’ю,
вірністю, пам’яттю серця – один із найглибших коренів патріотизму, моральна основа людського благородства». Довести ці слова на практиці випало 8-а класу, готуючи проект «Тарасів рід»
В наш час, коли діти все більше часу проводять у віртуальному світі, а не реальному, важко виховувати їх, шукати «живу душу». І тому зацікавити учнів «нащадками Шевченка», викликати бажання до пошукової роботи було досить складним завданням. Але В. Сухомлинський завжди наголошував, що спочатку потрібно пробудити , розвинути та закріпити в дитині прагнення робити добро людям і бажання трудитися, зворотною стороною цих потреб має бути прагнення до краси. Саме тому учні взялися в мережі Інтернет шукати будь – яку можливу інформацію про подорожі Т.Шевченка Україною, про відвідини Єлисаветградщини, про можливих родичів. І все для того, щоб довести, що можуть робити добрі справи, що можуть робити їх спільно. Учні знайшли дуже багато цікавих фактів, зокрема:
n Достеменно відомо про один факт відвідин нашого
краю Шевченком. 1824 року десятирічного хлопця взяв із собою його батько
Григорій Іванович у поїздку із чумаками, щоб убезпечити сина від можливих
конфліктів із мачухою за відсутності глави сім’ї. Підліток проїхав
Новомиргородом, Кам’янкою, Каніжем, Володимирівкою, Грузьким, Гуляйполем
(Златопіль), через річки Дідову балку, Вись, Грузьку, Інгул. До Єлисаветграда
Григорій Шевченко привіз тоді продавати яблука з панського саду. Подорож
Єлисаветградщиною згодом письменник описував у повісті «Наймичка», художньо
зобразивши факти свого дитинства, пов’язані з теренами, котрі тепер входять до
Новомиргородського та Кіровоградського районів, обласного центру.
n В останній книзі є опис відвідин Олександрівки у
середині 1840-х років Т.Шевченком і П.Кулішем, яких гостинно прийняв місцевий
поміщик, польський письменник «української школи» М.Грабовський. Йому хотів
замовити Кобзар польський текст до свого альбому «Мальовнича Україна». Серед
документів не виявлено підтвердження відвідин Олександрівки Шевченком. За 1844
рік зустрічаємо лист П.Куліша до Т.Шевченка, де він пише: «...Їду знов на три
місяці на Вкраїну. Присилайте ваші картини в Чигирин з надписом: «Михайлу Грабовському».
n У Єлисаветградському кавалерійському юнкерському
училищі викладав штабс-капітан Микола Новицький, знайомий Тараса Григоровича по
Санкт-Петербургу. Він брав активну участь у звільненні його родичів з
кріпацтва, про що повідомляв письменник у листах з Єлисаветграда.
n М.Новицький, який дослужився до
генерал-лейтенанта, записав спогади про Т.Шевченка і зберіг його листи,
продовжував турбуватися про його родичів. Зокрема, за його рекомендацією до
Єлисаветградського юнкерського кавучилища вступив небіж письменника Йосип, син
Варфоломія
Головним помічником у роботі над проектом, звичайно,
стало «родове дерево», складене
внучатою племінницею
Шевченка Антоніною
Красицькою, яке зберігається у Знам’янському
краєзнавчому музеї.
Прагнення дітей зробити не тільки правдивий, але й красивий проект спонукало їх звернутися по допомогу до батьків( цим самим міцніше зв’язавши кілька поколінь). Тато Фірсової Анни (художник – керамік за професією) допоміг виготовити придумані елементи з глини, Аня розфарбовувала приготовлені елементи, а потім всі разом виготовили картину, яка і була представлена на конкурсі.
Хтось скаже, що робота не ідеальна, але діти провели дослідження, що охопило майже два століття, а отже, вони виробили певний зв'язок прийдешнього та минулого поколінь, виготовили картину з любов’ю в серці, закріпили в пам’яті отримані знання. І це означає , що в їхніх душах зародився корінчик патріотизму. Що ж до майстерності виконання, то В. Сухомлинський зазначав : «Виховуй у собі майстра, умій бути невдоволеним тим, що ти вже зробив»
Немає коментарів:
Дописати коментар