Відомості
про автора роботи:Довгополова
Марина Олександрівна, учениця
9-А класу, 15 років(31.10.1998 р.н)
Навчальний
заклад: Спеціалізована
загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
№ 14 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Керівник,
що підготував учасника:
Нікішаєва Алла Євгенівна, вчитель української мови
Об’єднаймося ж, брати мої!
Об’єднання стоїть в основі будь-якого суспільного ладу. З прадавніх часів
людина зрозуміла, що не здатна боротися за життя самотужки. Спочатку люди об’єднувалися в общини, потім утворювалися держави. Коли в
державі почали жити люди різних національностей, то об’єднувалися за інтересами, за походженням за віруваннями
та под.
Україна… В одному слові бринить ціла музика. Це – тихі
води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золотої пшениці, верба та
калина, «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть». Уявити Україну
без Шевченка – все одно, що без чистого неба над головою.
На мою думку, єдність нації на сьогодні полягає і
починається з мови та історії, які є фундаментом державності. Тарас Григорович
Шевченко став геніальним творцем мови нації на основі наддніпрянської
селянської говірки, тієї мови, яку в Європі називають наймилозвучнішою серед
європейських мов. Тож,вважаю, що єднання нації українців має починатися саме з
нього. Адже Шевченко мріяв про згуртованість українців, про те, щоб Україна
встала із колін та стала на вищі щаблі в культурному та економічному сенсі. А
для цього «Обнімітеся, брати мої, молю вас, благаю» закликав він українців.
Українська мова, як і будь-яка мова, є основою
державності та політичної спільноти. Якщо не буде мови, перестане існувати
нація. Це висловлювання ми часто чуємо від учителів. Та чи заглиблюємося в
розуміння його суті?
Тарас Григорович у своєму посланні «І мертвим, і живим…»,
особисто я вважаю, став пророком для нації. Тільки подумайте, наскільки
по-сучасному звучать його слова:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра…
…доборолась Україна
До самого краю.
Гірше лиха свої діти
Її розпинають…
…не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає…
Чи не розбрат у країні ми спостерігаємо сьогодні? « Світе
тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш? Чи
ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних звичаю не
вчила?» Чи не забули ми Тарасові заповіти
та заклик «Свою Україну любіть»? Чому
ми намагаємося служити не для
нації та власної країни,а, як казав Кобзар, «…Колись будем і по-своєму
глаголить, як німець покаже та до того й історію нашу нам покаже…». Для чого
нам закордони? «За що боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами? За що
скородили списами московськії ребра?!» Нащо нам політичні гасла? Ми повинні об’єднуватися не під
гаслами, а навколо мови та захищати територіальну єдність країни, щоб не
допустити роздирання держави, ніби шкури вбитого ведмедя. Щоб ніхто не міг про
українця сказати словами Шевченка :
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того,що високі?
Ніхто їх не знає…
…а онуки? Їм байдуже,
Панам жито сіють…
Шевченко не просто мріяв про об’єднання українців, а й усіх слов’янських народів: «Щоб усі слов’яни стали добрими братами, і синами сонця правди…». Це –
рядки з поеми «Єретик». А в творі «І Архімед, і Галілей» він підтверджує своє
бажання об’єднати народи : «І на оновленій землі врага не буде супостата, а
буде син, і буде мати, і будуть люди на землі…». І ця ідея об’єднання
слов’янських народів була частиною його мрії про світле
майбутнє, в якому :
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії,
Скрізь шляхи святиї
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села.
Я вважаю, що український народ мудрий, він зрозуміє,
наскільки важливе об’єднання заради національних інтересів. І нам, як і
Шевченку, буде не байдуже майбутнє держави, мови «Мені однаково, чи буду я жить
в Україні, чи ні…та не однаково мені, як Україну злії люде присплять, лукаві, і
в огні її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені.»
Немає коментарів:
Дописати коментар